Рука старанно витирає,

Книжковий , ще не встиглий впасти пил

Вiд спогадів аж серце завмирає –

Скільки до школи ти ходив!

На околиці мальовничого села Велика Шкарiвка розгорнулася чудова загальноосвітня школа, доля якої доволі цікава та складна. На перший погляд, здається, що це проста школа, але це зовсім не так, адже збудована вона з надією, турботою та звичайно ж бажанням, як би не було бажання, то й школа була б не така.

У 1979 році у вчителів та учнів народжується ідея про створення нової школи, яка стане прикрасою села (до цього діти навчались у панських маєтках).

У кожної людини живе потяг до прекрасного. Кожна людина – майстер. Саме таким був вчитель фізкультури Сiмаковський Василь Андрійович, саме він очолив будівництво школи. Василь Андрійович – особистість з складною долею, саме він відчув на собі відповідальність за те, щоб свій талант " не закопати в землю ", а подарувати людям, аби вони стали духовно багатими. Обливаючи пороги керівних iнстанцiй Василь Андрійович не зупинявся, не дивлячись на труднощі. Весь педагогічний колектив на чолі з директором Поліщук Галиною Арсенівною працював на будiвництвi школи. Працювали у дві зміни, не покладаючи рук. Про оплату праці не було i розмови. Ви тільки уявіть собі скільки потрібно натхнення, терпіння, здоров'я, щоб збудувати таку школу. Це ж просто не можливо, які люди були дружні, зуміли співпрацювати. Я схиляю перед ними голову. Скільки зусиль було вкладено у будівництво, I от вони досягли своєї мети, школу збудовано. У всіх сльози на очах, душа прагнула більшого, а серце рвалося вперед.

Двоповерхова школа була гордістю села. Вона прокидалась з приходом школярів, оживала, гула, як вулик. Спокій школи берегли старі, зажурені липи. Стрімко плинув час. Великі зміни відбулися в державі, що в деякій мiрi впливали на розвиток освіти.

З 1990 по 1997 рік директором був Вознюк Микола Миколайович, вчитель математики, він завжди усміхнений допомагав учням у подоланні труднощів.

Неоціненну мудрість наших пращурів, безсмертні шедеври художньої творчості, силу слова, усе це учні пізнали у кабінеті української мови та літератури. Сапун Марія Харитонівна та Гаврилюк Антоніна Iванiвна навчали дітей силі " Слова "- нескінченного, невичерпного, могутнього.

Наша школа – це наша жива історія, славу якої творила і примножувала велика вчительська сiм'я, наші наставники вчителі, тепер вже ветерани педагогічної працi. Це люди з великої літери. Вам зовсім не личить слово " ветерани ", адже і досі ви молоді душею. Ви вміли навчити, створити хороший настрій. Тож честь вам і хвала.

У 2003 році директором школи обирають Перунську Людмилу Вікторівну. Це був педагог вищого класу. Строгість та розум надавали їй елегантності та поваги. Усі поважали та поважають Перунську Л. В. за її знання, і просто за те, що вона хороша та добра людина, інколи смішна та весела, а iнодi сувора.

Згодом у 2009 році обирають нового директора, вчителя біології та хiмiї Жвалюка С. В. , молодого спеціаліста, якому на той час було 25 років, звісно ж це дуже велике досягнення, адже у такому молодому вiцi обіймати таку посаду – серйозно. Сергій Васильович – не тільки добрий учитель та директор, а й чудова людина. На даний час Сергій Васильович I є директором Великошкарiвської ЗОШ . Хоча він молодий, але дуже розумний та творчий. За його ініціативи на шкільному подвiр’ї був створений дитячий майданчик: чудова альтанка, пісочниця та гойдалка. Зараз у школі будуються комфортні вбиральні , дитяча відпочивальня та їдальня і усе це також за участі Сергія Васильовича.

У школі працюють чудові вчителі, найкращі та найрозумнiшi, які завжди допоможуть у подоланні труднощів. Є чудова, велика бібліотека, яка має дуже багато цікавих художніх , наукових книг; учительська кімната , в якій збираються учителі для обговорення фактів та вирішення проблем, які стосуються навчання або школи; красивий актовий зал, у якому завжди лунає спів дітей про щось веселе, але iнодi й сумне; багато, багато кабінетів; препараторська, для освоєння комп’ютера. Біля школи з правого боку розташовані дві чудові клумби, на яких ростуть просто прекрасні квіти; старенька майстерня.

Далі ми поринемо у історію.....Існує легенда, що на тому мiсцi був маєток Пані Шкаровської, великої засновниці села, а ще говорять , що за школою є три тополі , I саме під цими тополями Пані Шкаровська заховала скарб. Але ніхто не може скарб знайти , адже за школою дуже багато тополь. Біля майстерні розташована їдальня , з якої пахне смачненьким та запашним; в двох кроках вiд їдальні розлігся величезний фруктовий сад; є також волейбольний та футбольний майданчики , на яких чути голоси та крики дітей , й вболівальників.

Школа ще зовсім молода , ось у 2009 році їй виповнилось 30 років. Діти привітали та подякували , за те , що вони з Любов'ю та терпінням ставляться до них. На свято були запрошені: учителі-ветерани , колишні техпрацівники школи , представники міністерства освіти та корпорації "Сварог Вест Груп" .

Я, Мирослава Порядко учениця цієї школи , I я пишаюся цим та надіюсь , що у майбутньому моя школа стане ще кращою. Я уже на порозі 9 класу i розумію , що прийдеться залишити школу як би я не хотіла. Залишивши її, пам’ятатиму чудових вчителів, своїх однокласників, перші уроки, виховні заходи – усе, що стосуватиметься моєї найрiднiшої i найкращої школи.

Завжди пам’ятайте перші шкiльнi митi свого життя i часто згадуйте їх!

Автор Мирослава Порядко, учиниця 9-го класу